воскресенье, 5 апреля 2015 г.

Проблема,над якою працюю:

Гра-як засіб формування ключових компетентностей молодших школярів

Вступ
Гра – одна з  активних форм пізнання навколишньої дійсності. Різноманітність її форм вводить дитину в коло реальних життєвих явищ. Дитина пізнає якості і властивості предметів, їх призначення, способи використання, засвоює зв'язки і відносини між людьми, правила і норми поведінки, пізнає саму себе, свої можливості і здібності.Молодший шкільний вік - це період інтенсивного фізичного і психічного розвитку, формування здібностей, характеру, активного оволодіння соціально виробленими правилами і нормами поведінки.
У молодшому шкільному віці формуються індивідуальні та спільні ігровіінтереси, що виражаються у безпосередньому емоційно - пізнавальному відношенні до гри чи ігрового предмета, прагненні дитини виразити те, що вона пізнала, потребі займатися цією діяльністю. Творча гра є школою моралі, але не моралі в уявленні, а моралі в дії. Моральні якості, сформовані в грі, впливають на поведінку дітей у повсякденному житті. Водночас моральні норми і правила, засвоєні в процесі спілкування дітей один з одним і з дорослими, набувають подальшого закріплення в грі. У грі дитина щиро передає свої почуття, переживання. У зв'язку з розвитком ігрового задуму дитячі почуття стають більш усвідомленими, складними. Гра є і засобом формування почуттів. У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини.За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити одноманітно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти  перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінимим помічником педагога.
Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись
грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.
Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має зважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…»
Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання.В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа спілкування дитини. Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К. Д. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності…Вжез перших  уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність у їх виконанні».



Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для дітей. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування між дітьми. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.
У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.
Гра допомагає задовільнити дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами та явищами.
Часто гру називають творчою діяльністю. Це пояснюється тим, що гра, по-перше, ­– це відображення життя. Все відбувається у штучно створеній умовній обстановці. Але дії гравців реальні, їх почуття і переживання  справжні.
По-друге, наслідування в грі пов'язане з роботою уяви. Дитина не копіює дійсність, вона комбінує різні враження життя з особистим досвідом.
По-третє, дитяча творчість проявляється у задумі гри і в пошуко­ві засобів для його реалізації. Однак учні довго не виконують свій задум, не готуються до виконання ролей. Вони виражають свої пра­гнення в даний момент. Тому гра  завжди імпровізація, як би рете­льно вона не була підготовлена.
У грі всі її учасники постійно взаємодіють, спілкуються між со­бою, що потребує дотримання певних правил і норм.
Таким чином, у дитини нагромаджується соціальний досвід поведінки. Якщо ігрова діяльність займає багато часу в житті молодших школярів, то це сприяє виробленню у них звички поводитися культурно. З іншого боку, оптимістичний тон спілкування під час гри, позитивний емо­ційний настрій, а також знайома ігрова діяльність зумовлюють при­родність дій та вчинків дитини, що дає змогу вчителеві судити про рівень сформованості культури поведінки учня та бачити недоліки.
Таким чином, гра – вкрай необхідне явище в житті дитини, оскільки вона є проявом природної потреби в діяльності, у якій дитина пізнає і перетворює навколишню дійсність, світ речей, людей, саму себе, одночасно розвиваючи свої здібності.
Ігрові завдання сприймаються дітьми з цікавістю, а дух змагання, характерний для ігор, є потужною мотивацією навчання. Учитель має бути людиною творчою. У гармонії творчості і навчання – основа педагогічної майстерності учителя.
Вміння вчитися – головна ключова компетентність школярів
Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучасний світ пред’являє високі вимоги до діяльності людини, конкуренто спроможною може бути лише по-справжньому компетентна особистість. 
Основною метою початкової загальної освіти є всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися, формування повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, умінь і навичок здорового способу життя. За роки навчання в початковій школі учні мають набути достатній власний досвід культури спілкування і співпраці у різних видах навчальної діяльності, самовираження у творчих видах завдань. 
Набуття загальнонавчальних та цільових компетентностей діяльності є фундаментом подальшого успішного навчання школяра в основній школі. 
Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних
, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої - підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні.
Компетентність- це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв’язання певних життєво - важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини. 
У процесі аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що уміння вчитися як володіння сукупністю провідних загальнонавчальних умінь і навичок визнано ключовою компетентністю учнів загальноосвітньої школи загалом і початкової. Всім відомо, що коли вчитель проводить урок-гру чи використовує елементи дидактичної гри на уроці (цікавинки, ігри, кросворди, загадки, ребуси, практичні заняття, рольові ігри, застосовує інтерактивні методи навчання, комп’ютерні технології навчання ), то навчання перетворюється в захоплюючий процес. Тому  на уроці повинно бути якнайбільше завдань, які б спонукали дитину до улюбленої діяльності. І якщо дитина буде навчатися з бажанням, відчувати себе маленькою частинкою всього процесу навчання, чекати і разом з усіма працювати з радістю над новим відкриттям, вміти користуватися додатковою літературою, довідниками, то вона, закінчивши школу, не розгубиться у вирі життя.
Кожна дитина має усвідомлені (і неусвідомлені) природні духовні потреби, які вимагають негайного або поступового задоволення, втілення в якійсь сфері переживань, почуттів чи діяльності. Але ,щоб духовна потреба змогла реалізуватися, доводиться вчитися, аби стати компетентним у вибраній сфері. Так виникає необхідність у формуванні певних компетентностей.  І якщо дитина усміхнена протягом дня, це є свідченням того, що вона відчуває свою значимість як особистість, як потребу в ній всього колективу і все це спрацьовує на позитивний результат у досягненні поставленої мети. Адже, якщо до радості учня додати радість батьків, утвориться сімейна радість. А вона є підґрунтям для творчої співпраці вчителя з учнем, з батьками. Ця радість, створена ситуацією успіху, є запорукою успіху дитини, досягнення високих результатів у застосуванні цих знань в подальшому житті дитини. 
Формування ключових компетенцій реалізується в освітніх галузях і навчальних предметах. При цьому кожний предмет забезпечує реалізацію тих складових змісту ключових компетенцій, для формування яких має необхідні умови. 
Ключова компетентність уміння вчитися - це навчити учня організовувати і контролювати свою навчальну діяльність.
Ігри та вправи
1. Описати похвилинно події власного вчорашнього дня. Якщо виникнуть труднощі, необхідно зайнятися чимось іншим, а через 20-30 хв спробувати згадати ще раз.
2. Вибрати 2-3 сюжети для роздумів (кінофільм, плани на завтра). Присвятити 3 хв на роздуми про кожен із сюжетів. Під час перших трьох хвилин думати тільки про перший сюжет, потім перейти до другого,третього.Під час кожної фази необхідно уникати розсіювання думок, а особливо згадок про інші сюжети.
3. Необхідно рахувати у зворотному порядку, починаючи з 200, віднімаючи при цьому від кожного наступного числа 3 (4,5,6…). Наприклад: 200-197-194-191-…
4.«Античас»
Кожному з учасників пропонується тема для невеликої розповіді (театр, магазин, прогулянка на природу)Отримавши тему, учасник повинен розкрити її, описуючи всі події в ній у зворотному порядку.
5.«Повтори навпаки»
  Ведучий зачитує 1-3 складові слова – учень повторює їх, вимовляючи навпаки. Наприклад: сон – нос, бар – раб, село – олес і т.д.
6.«Запамятай і змалюй»
  Ведучий демонструє протягом 3-5 с низку простих геометричних фігур. Після цього кожен з учнів відтворює в зошиті це по памяті.
  Для ускладнення вправи кількість фігур можна збільшувати, а також змінювати їх на інші знайомі для дітей об’єкти.
7.«Друкарська машинка»
  Кожному гравцеві присвоюється 1-2-3 літери алфавіту ( в залежності від кількості учасників, щоб усі літери були розподілені). Потім придумується слово або фраза з 2-3 слів. На сигнал ведучого учні починають «друкувати». Коли слово буде «надруковане», всі дружно плескають.
8.«Муха»                                 
  Для гри необхідна класна дошка з розкресленим на ній ігровим полем із 9 клітинок (3х3) і невелика присоска (або шматок пластиліну), яка виконує роль «дресированої мухи». «Муха» може пересуватися за командою з однієї клітинки в іншу. Стартове положення «мухи» - центральна клітка ігрового поля. Команди подаються учасниками гри почергово. При цьому потрібно слідкувати, щоб «муха» не вийшла за межі поля. Після цих пояснень починається сама гра. Вона проходить на уявному полі, яке кожен з учасників уявляє перед собою. Якщо хтось із гравців губить нитку гри або «бачить», що «муха» вийшла за межі поля, він подає команду «Стоп!» і, повернувши «муху» на центральну клітинку починає спочатку.
   Ускладнювати гру можна збільшенням кількості клітинок (4х4) або кількості «мух». В останньому випадку команди подаються кожній «мусі» окремо.
9.«Хор»
  Один із учасників гри – «відгадувач». Він виходить із приміщення. Інші гравці беруть 2-3 рядки з відомого вірша, і кожен учень отримує по одному слову. Входить «відгадувач». По команді ведучого учасники разом вимовляють кожний своє слово. Потрібно відгадати рядки з вірша. Якщо «відгадувач» не може впоратися із завданням, «хор» повторює слова вірша.
10.«Меблі»
  Учасникам гри пропонують уявити себе якимось предметом інтерєру і зайняти відповідні місця в приміщенні. Один із гравців – «господар» кімнати – ознайомлюється з інтерєром. Його можна уявити за допомогою виразних поз учасників гри. Після цього «господар» виходить із приміщення. Проте, зявляється його «син» - пустунчик і робить перестановку у приміщенні. «Господар» повинен усе розставити так, як було.
11. «Які звуки повторюються?»
  Варіант 1. Ведучий зачитує 4-5 слів, у кожному з яких зустрічається якийсь один звук. Наприклад: хліб – відро – пролісок – камінь. Учні визначають звук, який повторюється в кожному слові.
  Варіант 2. Дається набір слів, у яких повторюються 2 звуки. Наприклад: книжка – нитка – тканина – нирка – ноги.
12. «Блискавка»
  Діти читають в нормальному темпі текст. Цей текст переривається командою вчителя «Увага». І дається команда «Блискавка». Учні прискорюють темп до свого максимуму, пильнуючи, щоб не губилося розуміння прочитаного. По команді вчителя закінчують читати і рахують кількість прочитаних слів. Визначається переможець гри.
Формування загальнокультурної компетентності
Інтеграція  України в європейський і світовий освітній простір викликала необхідність переглянути деякі підходи до навчання та розвитку дітей,проаналізувати фактори, що гальмують підвищення якості та формуванняжиттєспроможної особистості.Знання, вміння та навички, котрі молодші школярі  набувають йвиробляють, навчаючись в освітніх закладах, беззаперечно є важливими.Поряд із цим сьогодні актуальності набуває поняття компетентності учня,що визначається багатьма чинниками, оскільки саме компетентності, надумку багатьох міжнародних експертів, є тими індикаторами, що дозволяютьвизначити готовність випускника до життя, його подальшого особистогорозвитку й до активної участі в житті суспільства.
            Одна з основних груп компетентностей є загальнокультурна (комунікативна)– вміння спілкуватися усно, письмово, рідною та іноземними мовами.Загальнокультурна компетенція - це здатність учня застосовувати сукупність знань, умінь, навичок про реалії життя українського народу, про мову, національну специфіку матеріальної та духовної культури відповідно до життєвих ситуацій, певної соціальної  ролі. Для визначення ролі і місця функціональних знань у системіформування загальнокультурних компетенцій велике значення мають якостіособистості, на які спрямований навчально-виховний  процес . Вони пов’язані з необхідністю взаємодіяти зіншими людьми, з об’єктами навколишнього світу і його інформаційнимипотоками.
Усім відомо, що діти від природи допитливі і йдуть до школи з бажанням вчитися. Щоб не згас цей вогник до­питливості, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідне розумне керування з боку вчителя.А для цього необхідно перетворити кожний урок у школі в урок – мислення,спілкування, де істина зароджується у палкій суперечці, у діалозі, під час якого важливо навчи­ти кожного учня міркувати, знаходити нові, оригінальні рішення і отримувати задоволення від навчання.
Щоб забезпечити ключову комунікативну компетентність в учнів, необхідно сформувати готовність до спілкування з іншими людьми. З цією метою школярі повинні оволодіти:
- різними видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння,читання, письмо);
-  мовою, як засобом спілкування.
Загальнокультурна ключова компетенція передбачає формування:
-  культури міжособистісних відносин;
-  толерантної поведінки;
- моральних якостей;
-  культурної спадщини українського народу.
Для досягнення успіху в формуванні ключових компетентностей велика  роль відводиться  іграм, інтерактивним технологіям навчання, елементам розвивального навчання, диференційованій індивідуальній роботі з окремими учнями. 
Ігри та вправи
1.Гра «Знайомтеся, це я!»
Кожен учень вибирає собі імя, пише на візитці і прикріплює на видному місці.Діти сідають в коло. Кожен повинен промовити фразу: «Знайомтеся, це я!» дитина називає своє імя і говорить кілька слів про себе. В розповіді потрібно підкреслити свою індивідуальність, щоб тебе запам’ятали.
2.Гра «Метелик сів на…»
Дитина-ведучий починає гру словами: «метелик сів на…» Щоб діти більше дізналися один про одного, речення можуть бути такими: «Метелик сів на тих, хто любить морозиво»,» Метелик сів на того, кому подобається грати у футбол» та інше. Всі любителі збираються разом. Ведучий міняється, щоб учні вчилися спілкуватися один з одним.
3.Гра «Створюємо казку»
Діти сідають в коло. Ведучий починає створювати казку: «Жили-були собі….» Наступний учасник продовжує історію по своєму і так далі по колу. Ведучий спрямовує сюжет казки і гра триває далі. В кінці обговорюють, де виникли труднощі, чи важко було разом придумувати сюжет, стежити за ходом думок товаришів.

4.Гра «Подаруй чарівне слово»
Для створення теплої атмосфери в колективі ведучий пропонує дітям привітати один одного, потиснувши  руку, обнявшись та промовивши ті «чарівні слова», які вони згадали.
5.Гра «Телефон довіри»
Діти сідають спинами одне до одного й намагаються якомога довше підтримувати розмову. Після закінчення  вони діляться своїми відчуттями, порівнюючи їх із знайомими життєвими ситуаціями.
6.Гра «Шукаю друга»
Ведучий пропонує дітям походити по класній кімнаті, заплющивши очі. Вони довільно об’єднуються в пари. Одна дитина, розплющивши очі, водить іншу, допомагає уникнути зіткнення з іншими парами, дає команди з приводу пересування по кімнаті. Через деякий час діти міняються ролями. Кожен проходить «школу довіри». Під час обговорення визначають, хто почувався впевнено, надійно, хто цілком довірився другу.
7.Гра «Розкажу про себе»
Мені добре, коли…
Мені радісно, коли…
Я сердитий, коли…
Я сміливий, коли…
Я боюся, коли…      
Діти  обговорюють свої відповіді з товаришами, ділячись своїми почуттями.
8.Гра «Чарівна скринька»
Дитині пропонується намалювати на аркуші паперу те, що її найбільше тривожить і непокоїть, розповісти про це, а потім вкинути цей аркуш в «чарівну скриньку», тим самим сховавши проблему. Вміст скриньки можна  викинути у смітник, спалити тощо. Ця гра допоможе дитині знизити рівень тривожності, виявити свої почуття.
9.Гра «Знайди свою половинку»
Картинки із зображенням шкільного приладдя розрізають на дві половинки. Учитель  перемішує половинки й роздає їх дітям. Потім за сигналом кожна дитина повинна знайти відповідну половинку.
10. «Якби я був…»
Кожна дитина вибирає собі якийсь предмет і, поринувши в  його світ, уявляє себе цим  предметом,розкриває його «характер». Від його імені розповідає, як йому живеться, що відчуває, про його  уподобання, турботи, захоплення. Діти вчаться саморозкриватися, змінювати себе, керувати емоціями.
Вправи та ігри для розвитку мовлення
1. Гра «Склади вірш»
____ ____ ____ навкруги
____ ____ ____ сніги
____ ____ ____ цариця
____ ____ ____ білолиця
____ ____ ____  слід
____ ____ ____  лід
___ ___ ___ ___  білими
____ ____ ____  килими
Ходить зима _________
_Закутується __________
2. Вправа «Реклама»
Назвати якомога більше призначень даного предмета (не тільки реальні, а й уявні і фантастичні).
3. Гра «Поверхи»
Наприклад: на якому поверсі і чому поселили Чебурашку, Попелюшку, Зайця і Вовка, Козу і семеро козенят?
4. Перелічи усе, що потрібно зробити, коли готуєшся до дня іменинника (до зустрічі птахів, до дня народження мами і т.д.).
5. Гра «Схожі хвостики»
За правилами гри учні добирають слова, схожі за звучанням до тих, які запропонував учитель. Потім можна продовжувати гру самостійно – діти самі називають початкове слово, а відтак разом шукають подібні до них за звучанням.
Мишка – кішка, Гришка, книжка, доріжка…
Суниця – спідниця, синиця, полуниця…
Пташка – ромашка, комашка, Чебурашка…
Їжачок – червячок, павучок, бичок…
Рама – мама…
Слон – талон…
Дочка – бочка…
Вода – біда…
6. Гра «Закінчи рядок»
Цікаве завдання: дітям потрібно продовжити рядок. Наприклад.
Ко-ко-ко – ми купили молоко.
Ки-ки-ки – подай-но, доню, бублики.
Ку-ку-ку - …
Ма-ма-ма - …
Мо-мо-мо - …
Гр.-гр-гр - …
Ар-ар-ар - …
7. Гра «Доповни прислівя»
Вода потекла, весну…(принесла).
Грак на горі – весна на…(дворі).
Зробив діло – гуляй …(сміло).
Стук,грюк,аби з …(рук).
Поспішиш – людей …(насмішиш).
І сам не гам, і другому не …(дам).
На язиці густо, а на ділі…(пусто).
Хто багато читає, той багато…(знає).
8. Гра «Відгадай загадку»
На початку уроку керівник залучає дітей до гри, в якій за умовою вони мають відгадувати загадки так, щоб останнє слово-відгадка збігалося з римою вірша.
Наприклад:
Довгонога, чорно-біла,
У гніздо на хату сіла,
Довгим дзьобом, знай, тукоче,
Ніби щось сказати хоче.
-   Де ж це ти була?
-   Далеко.
-   Як зовуть тебе?
-   …(лелека).
* * *
В небі хмарка пролітала,
Білий пух порозсипала.
Він на землю міцно ліг.
Називають його …(сніг).

* * *
У вагоні світло, чисто,
За вагоном – темнота.
Довго їдемо ми містом,
Раптом поїзд виліта
З підземелля на Дніпро –
Гарне в Києві - …(метро).
9. Гра «Зроби веселинку»
Художниця
Малювала тигра внучка:
Замість тигра вийшла…(Жучка).
Кіндрат
От Кіндрат, так Кіндрат!
Зуб зламав об…(мармелад).
Кіт-рибалка
Кіт-рибалка у човні
Мріє на світанні
- От якби зловить мені
Карася в …(сметані).
10. Гра «Дописати 2 рядочки, щоб вийшли веселі вірші»
Раз цибуля вийшла з хати,
Хто їй стрівся, мусив чхати…
Їв лелека
Кашу з глека…
Джміль ромашці щось на вухо
Прошептав і полетів…
Йшла синичка до кринички,
Загубила черевички…

11. Вгадай за порівнянням
Це один із варіантів «Гри у порівняння». Кожен охочий задумує будь-який предмет і знаходить для нього порівняння(3-5). На заняттях діти мають за цими порівняннями вгадати задуманий предмет і обовязково виділити найкраще порівняння. У подальшому гру можна ускладнювати вимогами щодо форми викладення: хай порівняння звучать у формі загадки.
12. Хто найцікавіше порівнює
Діти приносять на заняття найрізноманітніші предмети (перо, ялинкову шишку, гілочку тощо). Кожен придумує кілька порівнянь, які колективно оцінюються. Влучні і найкращі порівняння заносяться до «Зошита відкриттів», тобто кожна творчо виконана справа, що є неординарним відкриттям. Проведення цієї гри вимагає від педагога великого такту: гра не повинна перетворюватися на конкурс, не ставляться й оцінки.
13. Будуємо ланцюжок
Після того, як діти навчилися вловлювати характер звязку і добудовувати пари за поданою моделлю, можна перейти до цієї захоплюючої гри. Граємо в неї так.
Сідаємо у коло. Хто-небудь називає будь-який предмет. Сусід зліва повинен назвати інший, що якимось чином повязаний із попереднім. Наступний учасник називає новий предмет, який повязаний із попереднім.
Наприклад:
Телевізор – антена – зображення – художник – пензлик - …
У цій грі потрібно не забувати заохочувати кожний неординарний, але чіткий і цікавий хід.
Окрім зв’язків за суміжністю (в тому числі: ціле – частина), за схожістю і контрастом, у цій грі можуть бути використані зв’язки слів за звучанням (рими). Додаткові можливості розкриває в цій грі багатозначність слів.
14. Чим зв’яжеш?
Кожен із гравців задумує ланцюжок з чотирьох або трьох слів, пов’язаних між собою непередбаченими, але безперечними зв’язками. Учасникам називають лише перше і останнє слово, за якими треба відновити ланцюжок або придумати свій.
Наприклад: скріпка - … - дзвоник; приймач - …- жираф.
Можливі варіанти розв’язання таких зв’язків:
Скріпка – зошит – урок – дзвоник; приймач – радіопередача – жираф.
15. Десять прикладів
Навмання беруть слово (спочатку іменник, а потім можна й інші частини мови) із будь-якого тексту. Кожен намагається якомога швидше знайти десять випадків можливого використання і вживання цього слова.
1. За допомогою міміки жестів один учень показує іншим дітям задумане слово. Ті намагаються його відгадати, вимовляючи свої варіанти по черзі вголос.
2. Уявіть себе півником, ведмедем, будильником, лікарем…
  Пофантазуйте і покажіть діями, імітацією звуків.
3. Розкажіть казку «Червона Шапочка» навпаки (персонажі добрі міняються зі злими).
16. Гра «Чи таке буває?»
  Учитель пропонує ситуацію. Наприклад: вертоліт летить у небі; миша в дзеркалі живе. Дитина повинна уявити собі цю ситуацію й сказати чи таке буває, про що йдеться. Якщо ситуація суперечлива, то треба дослідити її всім разом і знайти правильну відповідь.
17. Гра «Живий звук»
  Вчитель пропонує описати звук (дощ, дзвоник, скрип дверей). Для цього він запитує гравців: Який він – товстий чи тонкий, широкий чи вузький, добрий чи злий, гострий чи тупий…
18. «Закінчи розповідь»
  Вчитель зачитує початок речення або 2-3 фрази розповіді. Наприклад. Я пішов до ванної кімнати вмитися. Відкрив кран, і тут раптом … Завдання гравців – скласти якомога більше незвичайних та оригінальних варіантів його закінчення.
19. «Буріме»
  Учитель пропонує 2 пари рим – кінцівки чотирьох рядків віршика, причому, рядки можуть римуватися по-різному. Гравцям необхідно скласти початок кожного рядка й отримати
20.«Ці три слова обов’язкові» власний римований вірш.
         Керівник навмання обирає з будь-якої книги 3 слова, а також пропонує гравцям вигадати й розповісти історію, в якій обов’язково фігуруватимуть ці слова. 
                   Формування соціальної компетентності
У молодших школярів навчальна діяльність формується шляхом набуття досвіду культури поведінки в соціальному оточенні, співпраці у різних видах діяльності. Входження учнів у суспільство підносить роль соціальної компетентності. Соціальна компетентність формується при використанні інтерактивних технологій, а саме – роботи в групах.
Робота в групах – технологія, яку можна використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Коли діти навчаються разом з іншими, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає можливість вийти далеко за рамки їхнього нинішнього рівня знань і умінь. Невимушена обстановка сприяє розвитку навичок міжособистісного спілкування.
Діти  набувають таких навичок:
-         уважно читають завдання;
-         працюють так, щоб не заважати іншим;
-         вислуховують думки кожного;
-         користуються додатковою літературою;
-         виконують роботу у визначений час;
-         мають можливість висловлювати свої думки.
Формувати компетентнісну особистість учня, спрямовану на досягнення успіху в житті, виконання різних життєвих та соціальних ролей – завдання соціальної компетентності. Розвиток соціальних компетентностей у кожного школяра потребує від учителя застосовування на уроці творчих завдань, що складають систему, яка дасть можливість урізноманітнити творчу діяльність учнів і забезпечи­ти перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих.
Наш час – це час кардинальних змін у суспільстві. Саме зараз Україні потрібні громадяни, які здатні приймати нестандартні рішення, вирішувати різноманітні проблеми; громадяни, у яких добре розвинене критичне мислення, сформовані навички ефективного спілкування, які вміють творчо працювати. Тому перед сучасною школою гостро стоїть проблема розвитку соціальної діяльності учнів, а саме:
-         здатність формувати власну точку зору та поважати думки інших;
-         вміння вступати в контакти з усіма людьми, уникати конфліктних ситуацій;
-         формувати бачення самого себе у взаємозалежності з іншими;
-         формування цінностей суспільства;
-         оволодіння усним і писемним спілкуванням;
-         уміння осмислювати інформацію;
 -   саморозвиток і самоосвіта;
      - навчання  різним способам сприйняття;
-моделювати досліджувані процеси або явища; 
-організовувати колективну й групову роботу; 
-здійснювати контроль навчальних досягнень; 
-створювати сприятливу атмосферу для спілкування.

Соціальна компетентність включає: 
- вміння проектувати стратегії свого життя з урахуванням інтересів тапотреб різних соціальних груп, відповідно до соціальних норм та правил,притаманних українському суспільству;
- здатність продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі такоманді, використовувати різні ролі і функції в колективі,проявляти
ініціативу, керувати власними взаєминами з іншими; 
- конструктивно розв’язувати конфлікти, досягати консенсусу,уміння братиина себе відповідальність за наслідки вчинків. 
Використання інноваційних технологій дозволяє активізувати пізнавальну діяльність учнів, розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожного учня; максимально виявити, ініціювати, використати індивідуальний досвід учня; допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані здібності; сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначити лінії життя.
Використання інноваційних технологій допомагає забезпечити формування гармонійної особистості молодшого школяра.Уміння педагога застосовувати різні технології навчан­ня дає йому змогу творчо підходити до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, обираючи в конкретних умовах технологію навчання, яка найкраще забезпечує зас­воєння знань, формування умінь і навичок за мінімальних затрат зусиль і часу.
Ігри та вправи
1.     Знайди слово
Вчитель говорить дітям: «Вчора слова з віршиків ходили один до одного в гості. Але, коли повертались – заблукали. Давайте допоможемо словам повернутися на свої місця.» Учитель читає віршики, а учні доповнюють:
Як ущипне – буде знак,
Скажіть, діти, хто це? (рак)
Зайку кинула хазяйка,
Під дощем лишився… (зайка).
У сестрички Люби
Випадають… (зуби).
Летів горобчик,
Сів на стовпчик,
Прибіг хлопчик,
Утік… (горобчик).
2.Продовж речення
Валя вчить уроки
Сестра Валя вчить уроки на завтра.
Моя сестра Валя вчить уроки на завтра вже годину.
Моя сестра Валя вчить уроки на завтра вже годину, сидячи за столом.
Моя сестра Валя вчить уроки на завтра вже годину, сидячи за столом і гортає книги.
3.Перемагає останній
Вчитель розповідає дітям казку «Ріпка». Потім діти розповідають її знову за малюнком, розміщеним на сторінках букваря. Кожен називає по реченню, перемагає той, хто назве останнє речення.
4.Знайди помилку
Вчитель читає речення, а учні знаходять і виправляють помилку.
Взимку кури впадають у сплячку.
На ялинці взимку сидів лелека.
На горіхові виросли смачні апельсини.
Ведмідь на зиму засинає.
Лисиця живе в дуплі.
5.Дивні речення
Учитель читає текст, не вирізняючи інтонацією кінцівки речень.
Восени учні ходили до річки. Там вони збирали листя з дерев, дивилися на річкових мешканців. Хлопці побачили кілька рибинок. Дівчата теж прийшли подивитися на них. Але вони швидко попливли. Учні повернулися додому.
Далі вчитель запитує: «Зрозуміли, про вам читали? Чому? Як треба відокремлювати речення один від одного в усній мові? А на письмі?»
Далі учитель читає текст з інтонацією.

1.     Навпаки
Учитель каже слово, а учні мають назвати слово протилежне за значенням:
високий –низький;   чорний - …   ; товстий - …; веселий - …;
хворий - …; день - …; правда-…; темрява - …;
холод - …; злий -…;
2.     Збери слова
Вчитель викликає чотирьох учнів і говорить: «Це «слово»-кішка, це «слово» двері, це «слово» біля, а це «слово «лежить. Нам  треба допомогти «словам» знайти своє місце, і тоді отримаєм речення з якого дізнаємося, що говориться про кішку»
Діти переставляють «слова» до тих пір, поки не отримають правильне, змістовне речення.
3.     Відправ СМС
Учням пропонується пограти в гру. Учитель називає слово, а учні відправляють його по смс іншому. Учитель кожному називає слово, а учень повинен постукати по парті стільки раз, скільки складів є у слові. Перемагає той, хто жодного разу не помилився.
9.Ланцюжок слів
Учитель показує учням ланцюжок (на малюнку чи справжній), звертає увагу на те, як одне кільце звязане з іншим. Пропонує зробити ланцюжок із слів так, щоб вони зєднувалися однаковими складами.
Наприклад : дитина – направо-вода-дарунок
Той, хто довго розмірковує, помиляється чи повторює названі слова – вибуває з гри. Перемагає той, хто назве найбільше слів.
10.Весеслі рими
Учитель називає слово і пропонує дітям дібрати до нього рими. Наприклад гілка-бджілка
Бичок - …
Лисичка - …
Кішка - …
Сорочка - …
Сонечко - …

 11.Продовжуйте
Вчитель читає речення, а діти повторюють останній склад останнього слова виразно, дотримуючись інтонації.
Ще зелені боби –би-би-би.
Стоїть у глечику вода-да-да-да.
Ми знайшли вужа-жа-жа-жа.
Гарна у діда коза-за-за-за.
Тварин люблю-лю-лю-лю.
Наближається зима-ма-ма-ма.
Укусила ніс оса-са-са-са.
12.Чий «вінок» довший?
Вчитель ділить дітей на дві команди і називає речення. Із останнім словом цього речення треба придумати нове і т.д. Наприклад, таке речення. Оля малює в альбомі. Відповіді можуть бути такі: «Альбом лежить на столі. Мій стіл чистий. Чистота запорука здоровя.»
Інші діти уважно слухають і помічають помилки підійманням руки.
Під час складання речень учасники утворюють «вінок». Створення вінка першої команди зупиняється, якщо хтось з учнів допустив помилку. Ролі міняються. Виграє команда, в якої «вінок» довший.
13.Жива картинка
Дітям роздаються малюнки із зображенням тварин, машин, явищ природи і т.д. Вчитель пропонує озвучити їх. Наприклад:
Кішка няв-няв,
Коза ме-ме,
Машина бі-бі
14.Впіймай слово
Вчитель читає вірш, а діти уважно слухають, і коли чують слово зі звуком [ж] то плескають у долоні.
Жив жучок між бурянами,
Жив і жив і не тужив.
Жаба квакнула: «Попався!»
Жук завмер – так налякався.
15.У світі рослин
Вчитель дає завдання учням згадати назви рослин:
1)      Які починаються голосним звуком (айстра)
2)      Які починаються твердим приголосним звуком (конвалія)
3)    Які починаються мяким приголосним звуком (льон)
16.Хто більше
Учитель пропонує дітям знайти на малюнку у букварі якнайбільше слів у яких два склади, три склади.

 17.Учитель помиляється
Учитель читає уривки казок з помилками, називаючи не ті слова. Як тільки діти почують не те слово – стукають олівцями. Вчитель зупиняється і чекає поки діти виправлять його.

 18.Хто утворить найкращий букет
Учитель пропонує дітям назвати якнайбільше квітів у назвах яких є звук «а».
19.Неслухняний звук
Учитель вводить дітей в ігрову ситуацію: «Був собі звук «а» у словах, дуже неслухняний. Одного разу він втік. Треба його впіймати і поставити на місце. …ркуш, …втомат, р…дість.
 
Громадянська компетентність
            Одною з ключових компетентностей учня є громадянська компетентність,під якою розуміємо сукупність знань, умінь, навичок, переживань,емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості, які допомагаютьлюдині усвідомити своє місце в суспільстві, успішно реалізуватися якгромадянину української держави. Громадянська компетентність формуєтьсяу навчальному процесі засобами різних предметів і виховних впливів,здійснюваних вчителями та класним керівником. У структурі громадянськоїкомпетентності, як і кожної ключової, можна виокремити такі компоненти:когнітивний – певну сукупність громадянознавчих знань, ціннісний –наявність в учня ціннісних орієнтацій, які визначають громадянськіцільові установки, ставлення, позицію особистості,діяльнісно-процесуальний – систему умінь і навичок, що створюютьможливість для ефективного функціонування і самореалізації людини всоціумі та демократичній державі.
             Компоненти громадянської компетентності можуть бути ефективно
сформовані на основі міжпредметного підходу з використанням матеріалу
багатьох дисциплін і галузей знань. Особливістю завдань громадянської освіти в початковій школіє створення умов для формування елементарних знань про державу, закони, права і відповідальність людини і громадянина,  основні моральні цінності і норми поведінки. На цьому ступені розвиваються комунікативні уміння дитини, що дозволяють їй інтегруватися в оточення, в класний і шкільний колектив, сім’ю а через нього суспільство, насамперед уміння спілкуватись і розв’язувати конфліктні ситуації через діалог. Закладаються на цьому ступені й основи ціннісних орієнтацій свідомого громадянина. 
 Під громадянською компетентністю розуміємо сукупність знань і досвіду у громадянсько-суспільній діяльності. Формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти має на меті сприяти створенню системи демократичної громадянської освіти в Україні завдяки поширенню європейського досвіду, наближати Україну до європейського освітнього, соціально-політичного, економічного і правового простору, слугувати набуттю нею європейської культурної ідентичності. Виховати в учня громадянську компетентність означає сформувати в нього комплекс особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки. Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, готовність трудитися для розвитку держави, захищати її, підносити міжнародний авторитет. Це повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї незалежності до нього, як його представника, спадкоємця й наступника. Це дисциплінованість, працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію. Ці та інші якості й риси формуються в процесі засвоєння учнями духовних надбань рідного народу, цілеспрямованого національного виховання як системи ідей, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної політики українського народу, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх в дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації. 
  Ігри та вправи
1.«Швидко слово називай – йому риму добирай»
листок – молоток – колобок – пеньок…
гілка – бджілка – сопілка…
стілець – горобець – молодець…
2.«Яке слово заховалось»
         Учитель називає склади, а діти добирають слова за цими складами:
         мо – мова, море, молоко…
         ко – кошик, котик, коровай…
         лі – літо, лікар, лінійка.

3.«Четвертий зайвий»
         Учитель називає чотири слова, діти визначають у якому слові немає потрібного звуку:
         риба, окунь, море, лікар;
         шило, кошик, миска, миша.
4.«Зайве слово» (Виключення):
         калина, шипшина, дуб, глід;
         чашка, тарілка, диван, каструля;
         шафа, стілець, миска, крісло.
5.«Назви одним словом» (Узагальнюючі слова):
         ліжко, шафа, диван, стіл – меблі;
         муха, комар, метелик, мураха – комахи;
         нарцис, лілія, волошка, мак – квіти;
         синиця, журавель, соловей, голуб – птахи.
6.«Скажи навпаки» (Вчити добирати слова-антоніми):
         високий – низький;
         довгий – короткий;
         малий – великий;
темний – світлий.
7.«Великий малий» (Підбір пестливих слів):
книга – книжечка;
баба – бабуся;
пес – песик;
ваза – вазочка.
8.«Кому, що потрібно»
         Педагог називає професію, а діти – необхідні для роботи предмети:
         лікар – халат, ліки, термометр…
         кухар – продукти, ніж, плита…
         столяр – пилка, молоток, рубанок…

9.«Країна слів»
Пропонується за певний проміжок часу (хвилина) назвати якнайбільше слів, що називають предмети або дії, або ознаки. Повинен бути переможець. Заохочувати за допомогою фішок.
10.«Доповни речення»
         Влітку листочки на деревах зелені, а восени…
         На дубові листя, а на сосні…
         Влітку тепло, а взимку…
11.«Добери якнайбільше слів»
         Слова на позначення ознак тварин:
         лисиця – руда, хитра, спритна, підступна;
         їжак – хитрий, колючий, маленький, спритний;
         заєць – боязкий, швидкий, довговухий, куцохвостий.
12.«Хто це? Що це?»
         рідна, лагідна, найдорожча – хто? (мама);
         білий, холодний, пухкий – що? (сніг);
         солодке, соковите, червонобоке –
         руда, хитра, довгохвоста –
         нова, цікава, бібліотечна –
13.«Хто? Або що?»
         Відповідай швидко і точно:
         лікує –                грає –
         малює –              готує –
         навчає –              продає –
         співає –                майструє
14.«Закупи» (Розвиток зв’язного мовлення, пам’яті):
         Перша дитина каже:
       Я купую картоплю.
       Я купую картоплю і буряк.
       Я купую картоплю, буряк і моркву.
15.«Чому?»
         Перша дитина описує, що сталося, друга називає причину. Наприклад:
       Книжка порвалася.
       Тому що учень її не беріг.
16.«Мільйон» (Розвиток творчої уяви):
       Коли я буду мати мільйон, я…
Учасники гри продовжують речення по черзі
17.«Що було далі?»(Розвиток творчої уяви, зв’язного мовлення)
         На таблиці написано речення:
         «Тарас швидко мчить на ковзанах. Він не бачить, що лід тріснув…»
         «Повертаючись зі школи додому, Оля з’їла дві порції морозива…»
         Що сталося далі?
18.«Що я люблю?» (Розвиток пам’яті, уваги)
1.     Я люблю персики;
2.     Ваня любить персики, а я люблю яблуко;
3.     Ваня любить персики, Оля любить яблуко, а я люблю грушу.
19.«Де він?» (Розвиток зв’язного мовлення, кмітливості)
         Діти готують рекламу про предмети на тему (бібліотека, одяг, відпочинок).


Формування здоров’язбережувальної компетентності

            Досвід впровадження в молодших класах  здоров’язберігаючих технологійпідтверджує моє розуміння того, що процес формування здорового пособужиття дітей потрібно розпочинати вже з дошкільного і молодого шкільноговіку. Ми, дорослі, повинні навчити дитину робити вибір, що не зашкодитьжиттю та здоров’ю. Бо всі ми хочемо бачити дітей успішними і здоровими.
            В оздоровчій роботі молодших школярів поряд із спортивними заходами,розвагами, естафетами, змаганнями  належна увага відводитьсяфізкультхвилинкам, які проводяться  на протязі уроків. Вправи дляфізкультхвилинок спрямовані на підвищення обмінних процесів, зняттявтоми з м'язів, які мають статичне або динамічне навантаження (напругапальців під час малювання, аплікації і т.д.), збереження, підвищеннярозумової працездатності.
            Та основне , що повинні зрозуміти діти, це те, що вони мають правобути здоровими та жити у вільному від наркотиків та насильства світі. Івідповідальність за реалізацію цього права лежить і на них,  надорослих.Серед життєвих цінностей сучасної людини перше місце посідає цінністьжиття і здоров’я. Сьогодні здоров’я розглядається як стан повногофізичного, духовного, психічного та соціального благополуччя людини.
            Ефективність формування здорового способу життя прямо пов’язана зактивним залученням учнів та батьків до здоров’язбережувальногонавчального процесу.
            Кожен, хто причетний до справи навчання і виховання повинен усвідомити,яку відповідальність він несе. Від нас великою мірою залежить, яким будездоров’я дитини в подальшому житті. Одним із головних завдань сучасної школи є створення умовдля розуміння дітьми переваг здорового способу життя, заохочування доздобуття знань, умінь і навичок здорового способу життя; стимулювання досамостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції; швидке і ефективнепоширення знань про здоров’я. Впевнені, що вчитель може не тількинавчити дитину дій, а й опосередковано вплинути на родину. Томупрацювати треба не тільки з дитиною, а й з усією сім’єю.  Сім’я була ізалишається головним осередком, де відбувається становлення й розвитокособистості дитини. В роботі з батьками та дітьми дбаємо  про формуваннямотивації бути здоровим. 
Компетентність – це здатність застосовувати знання та уміння, ефективно і творчо діяти в міжособистісних  відносинах, що передбачають взаємодію з іншими людьми.
Сучасний світ дуже складний. Тому важливим завданням сучасної школи є формування ключових компетентностей в школярів.
Готуючи урок чи виховний захід, потрібно оновлювати та створювати механізми, що гарантуватимуть їх відповідність сучасним життєвим запитам.
Набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, ринку праці, подальшому здобутті освіти.
Діти повинні не тільки оперувати власними знаннями, а й бути готовими змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя.
Зараз ми перебуваємо на новому етапі розвитку людства. Тому, починаючи вже з молодшого шкільного віку, дитина змушена бути мобільнішою, гнучкішою, інформованішою, творчо мислячою, активною, відповідальною.
Початкова школа повинна повно і швидко реагувати на виклик часу, навчати і виховувати дитину, здатну жити і діяти в навколишньому середовищі.
Здоров’я дітей у будь-яких соціально-економічних і політичних ситуаціях є найактуальнішою проблемою і предметом першочергової важливості.
Починаючи з першого класу, приділяється значна увага створенню школи рухів (на основі вдосконалення рухових якостей), використовуючи переважно ігровий метод роботи  з дітьми; формуються навички правильної постави під час статичних поз і пересувань; сприяє зміцненню здоров’я та нормалізації фізичного розвитку; надаються на початковому рівні основи знань та навичок культури поведінки та здорового способу життя.
«Колего, постав собі за ціль не лише навчити грамоти чи математики…, а й виробити здатність думати, що ні суспільству, ні сім’ї не потрібні хворі люди, а це означає закласти фундамент майбутнього здорового способу життя»,- писав О. А. Захаренко. м вигадає найцікавішу історію.

Компетентність з ІКТ
Однією з найважливіших ключових компетентностей молодших школярів є інформаційна компетентність. З перших днів навчання в школі учнів необхідно вчити працювати з різними джерелами інформації, тому що робота з інформацією (текстовою, ілюстративною, графічною, звуковою) у наш час стає необхідним інтелектуальним умінням. Показниками сформованості інформаційної компетентності є комп'ютерна грамотність учнів, уміння
Користуватися різними джерелами інформації, критично оцінювати й аналізувати її вірогідність, а також уміння переводити інформацію з одного виду в іншій. Молодші школярі здобувають перший досвід дослідницької діяльності, спрямованої на одержання нової інформації. Під час організації цієї роботи в початковій школі необхідно враховувати вікові психолого-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Бажання досліджувати виникає тоді, коли об'єкт викликає інтерес. Завдання вчителя – підвести дитину до ідеї, у якій вона максимально реалізується як дослідник, розкриє кращі сторони свого інтелекту, одержить нові корисні знання, уміння й навички. Мистецтво педагога й полягає в тому, щоб допомогти школяру зробити такий вибір, який він вважав би своїм. Ефективність будь-якого уроку при компетентнісному підході визначається не тільки тим, який обсяг інформації на уроці вчитель намагався дати дітям, а, насамперед тим, що саме вони взяли в процесі навчання для життя. Учнем можна назвати не того, кого вчитель учить, а того, хто в нього вчиться. Головне завдання вчителя початкових класів – активізувати навчальне заняття, створити умови для включення учнів у роботу на всіх етапах діяльності, у дослідження, у пошук з відкриття нових знань. Активне використання проектної діяльності в початковій школі формує в дітей уміння вирішувати актуальні для них проблеми. Важливим є те, що діти вчаться використовувати наявні в них знання, уміння. Поряд із цим, недостача знань спонукає дітей використовувати всі наявні ресурси: словники, довідники, Інтернет тощо. Необхідно навчити дітей, знаходячи потрібну інформацію під час роботи з різними джерелами, критично оцінювати інформацію, виявляючи її вірогідність. Сучасний урок відрізняється інформаційною наповненістю, збільшенням частки самостійної навчальної діяльності учнів з різними джерелами інформації, високою інтерактивністю взаємодії учасників освітнього процесу, тобто, з використанням інформаційних технологій стає творчим та значно розширюється освітній процес. Компетентнісний підхід об'єктивно відповідає й соціальним очікуванням у сфері освіти, і інтересам учасників освітнього процесу. Формуючи інформаційну компетентністьучнів початкової школи, забезпечується розвиток компетентності їх особистості та підготовка до успішного життя в сучасному суспільстві.
            Компетентність з ІКТ включає: 
- здатність учня орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти й
оперувати інформацією; 
- вміння добувати й осмислювати, опрацьовувати й використовувати
інформацію з різних джерел; 
- користуватися різноманітною довідковою літературою. 
            Переваги використання ІКТ 
            Вітчизняний досвід роботи з молодшими школярами у півробітництві зІнститутами педагогіки, психології, гігієни дітей і підлітків, дозволяє
зробити такі висновки: 
            1. Застосування сучасних інформаційних технологій у початковій школі
сприяє більш активному і свідомому засвоєнню учнями навчального
матеріалу з математики, музики, природознавства, української,
англійської мов. 
            2. Оволодіння елементами комп’ютерної грамотності не викликає суттєвих
труднощів у молодших школярів. При цьому, комп’ютерні ігрові програми
сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, створюють позитивне
емоційне ставлення учнів до діяльності, опосередкованої комп’ютером. 
            3. В процесі сумісної комп’ютерно-ігрової діяльності виникає«кооперуючий ефект». Учні у грі проти комп’ютера допомагають, якправило, несвідомо один одному. Шукають раціональні способи організаціїсумісних дій, навіть в тому випадку, коли така задача їм не ставиться вявному вигляді. 
            4. Навчаючі і контролюючі програми, програми-тести, програми-редактори
стимулюють інтерес молодших школярів до навчальної діяльності, сприяють
формуванню логічного, творчого мислення, розвитку здібностей учнів.


Вправи та ігри
             I.      Словниково-логічні вправи
1. Назвати предмети одним узагальнюючим словом:
           а)      калина, ліщина,   … - це
          б)      помідор, огірок, капуста,   … - це
           в)      ялина, верба,   … - це
           г)      курка, гуска, індик,   … - це
2. Дібрати видові назви до родових:
Дитячі журнали – це…
Жіночі імена – це…
Кіногерої – це…
Одяг – це…
Квіти – це…
3. Встав букви і вилучи зайвий предмет:
М..р..з                   Г..з..та                   Д..в..ий
С..і..                      Кн..г..                    В..л..к..й
Л..д                       Ж..рн..л                 К..р..тк..й
К..в..н                   К..ша                     В..да
4. Узагальнити через протиставлення:
           а)      дуб – дерево, а смородина - …
          б)      плаття – одяг, а черевики - …
5. Розподілити ряд видових назв між двома родовими:
Ластівки, шпаки, горобці, синиці, снігурі, щиглі, дятли.
(визначити перелітних птахів і тих, що залишаються зимувати)
6. Визначити предмет за його ознаками (колір, форма, розмір…):
           а)      легка, м’яка, біла - …
          б)      струнка, висока, білокора -…
           в)      пухнаста, руда, працьовита -…
7. Визначити предмет за його діями:
           а)      літає, падає, покриває, блищить, скрипить -…
          б)      світить, гріє, усміхається, зігріває -…
8. Дати визначення предмета:
Мак – …
Вовк -…
Лебідь -…
9. Відгадування загадок на підставі опису окремих ознак. Пропонуються додаткові завдання.

Завдання1. До відгадки підібрати прикметники з запропонованих слів.
Загадка. Була дитиною – не знала пелюшок. А стала старою – сто пелюшок мала.
Запропоновані прикметники: велика, зелена, колюча, головата, квадратна, соковита, кругла, зелена, весела, ніжна, тендітна.
Завдання 2. До відгадки підібрати якнайбільше прикметників.
Загадка. Була зелена я, маленька. А потім стала червоненька. На сонці почорніла я - значить, що достигла я.
Завдання 3. До слова-відгадки підібрати слова-синоніми (антоніми).
Загадка. Чорне сукно лізе у вікно.
Антонім – день.
Загадка. Коли нема чекають, коли прийду – тікають?
Синонім – злива.
10. «Групування слів»
Завдання. Скласти можливі групи слів зі слів записаних на дошці (ускладнений варіант цього завдання – скласти можливі групи з вказаної сторінки читанки).
Карась                            береза                         портфель
Тополя                            щука                           олівець
Акула                              пенал                          опеньок
Маслюк                          кит                               підберезовик
Мухомор                        бліда поганка             альбом
(відповіді можливих груп)
Карась, щука, акула, кит – живуть у воді.
Щука, акула – риби хижаки.
Маслюк, підберезовик, опеньок – їстівні гриби.
Мухомор, бліда поганка – їстівні гриби.
Пенал, олівець, альбом – шкільне приладдя.
11. «Словотворці»
Від поданих слів утворити якнайбільше спільнокореневих.
Сіль, літо, день, дорога.
12. «Чарівні перетворення»
Дібрати до поданого слова якнайбільше нових слів, замінюючи лише одну літеру. Коли це неможливо, замінюємо 2 літери.
Нора – нога – ноша – наша – Маша – миша – муха – мука – рука – ріка – Ніка – Ніла – Ніна.
13. На формування навичок миттєвої, або швидкої реакції у доборі слів.
Миттєва реакція – назвати слово, протилежне до запропонованого за 1 секунду.
Швидкість реакції – за регламентний час (3 хв.) підібрати слова що називають протилежну дію (ознаку).
А)                                                         Б)
Підпливати -                                       Хворий –
Погасити -                                          Старий –
Співати -                                             Бідний –

Опускати -                                          Веселий –
Стояти -                                              Широкий –
Зламати -                                             Злий –
Принести -                                          Темний –
Дружний –
Товстий –
Білий –
Сухий –
14. На розвиток комунікативних навичок учнів.
Завдання. Аргументуй свою думку дописавши подане речення.
Я люблю спілкуватись з учнями класу, бо…
Коли я отримаю погану оцінку, я…
Якщо я не вивчив уроку без поважної причини, то…
У лісі не можна галасувати, тому що…
Не можна близько підходити до пташиного гнізда, тому що…
На уроці треба бути уважним, бо…
15. «Шифрування за допомогою картинок».
1) Виділити в назвах предметів, зображених на картинках (від трьох до шести картинок), перші звуки й скласти з цих звуків слово.
Наприклад: кінь, іграшки, телефон – «кіт»; морква, автобус, качка –«мак»; кран, око, ваза, дерево, рука, автобус – «ковдра».
Зауважу: звук у назві предмета слід брати без змін, тобто якщо на картинці він мякий, таким він має лишитися й у слові. Не варто добирати для зображення предмети, в назвах яких є апостроф.
2) Виділити в назвах предметів останні звуки й скласти з них слово.
Наприклад: яблуко, вінок, відро – «око»; хліб, лампа, гриб, огірок, морква – «бабка»; машина, кавун, книга, банан, бджола, колос – «ананас».
3) Виділити в назвах предметів другі від початку звуки. Скласти нове слово.
Наприклад: квітка, малина, стіл, лампа – «вата».
4) виділити в назвах предметів, зображених на картинках, розташованих в одну лінію, різні за порядком від початку (під кожною картинкою вказано конкретну цифру) звуки і скласти з них нове слово.
Наприклад: заєць (перший звук), вуж (другий звук), куб (третій звук) – «зуб».
Ускладнення: картинки можна розмістити по всій площині аркуша, а порядок звуків вказати стрілками; картинки розташувати по колу (в пелюстках квітки або по секторах).
Наприклад: ліжко (перший звук), кіт (другий звук), годинник (восьмий звук), заєць (другий звук), риба (перший звук) – «лікар».